кроки  🇺🇦

Це знову неділя

Тиша здається такою близькою

Я тону у важких думках

Бо не можу бути поруч із тобою.

Ця відстань між нами,

що видається непроникною,

Вона тягне мене вниз,

нічого, що я міг би для нас зробити.

 

Могли б ми лише зробити кілька кроків,

зустрітися десь посередині,

Надія може розвіяти темряву,

щоб зцілення могло початися.

Могли б ми подати один одному руки,

щоб цей біль відступив,

щоб новий час нас знайшов

і краса любові перемогла.

 

Між нами така велика відстань,

і ми чуємо безліч історій

про Бога милосердя,

якого здавна шукають.

Але якщо ми відчуваємо той самий дух,

який огортає нас усіх, як може бути,

що ми губимося в ненависті —

адже відповідь так близько.

 

Могли б ми лише зробити кілька кроків,

зустрітися десь посередині,

Надія може розвіяти темряву,

щоб зцілення могло початися.

Могли б ми подати один одному руки,

щоб цей біль відступив,

щоб новий час нас знайшов

і сила любові перемогла.

 

Я знаю, це так нелегко —

просити про пробачення

і сказати, чого ми потребуємо.

Чому ми такі немилосердні?

Кожне слово іншого звучить неправильно,

але правда має багато сторін.

Чому ми такі немилосердні,

ув'язнені у гіркій сварці?

Коли ж ми нарешті будемо готові?

 

Ми можемо зробити ці кроки,

зустрітися десь посередині,

Надія може розвіяти темряву,

і зцілення почнеться.

Ми подаємо одне одному руки зараз,

щоб цей біль відступив,

щоб новий час нас знайшов

і краса любові перемогла.

 

Ми можемо зробити ці кроки,

зустрітися десь посередині,

Надія може розвіяти темряву,

і зцілення почнеться.

Ми подаємо одне одному руки зараз,

щоб цей біль відступив,

щоб новий час нас знайшов

і краса любові перемогла.